Златогла́в, -ву, м. = злотоглав. Паювали... златосинії киндяки на козаки, златоглави — на отамани, турецькую білую габу — на козаки на біляки. Оксамити, златоглави будемо носити.
Зогріти, -рію, -єш, гл. = зігріти. Синку, іди ж собі до тої хатки, зогрієш собі ручки.
Кейло, -ла, с. = кійло. Одна гора траву родить, а другая кейло.
Короставий, -а, -е. 1) Чесоточный.
2) Шероховатый (о твердой поверхности).
Кудрі Cм. кудерь.
Му́дрик, -ка, м. 1) = мудрак. 2) = мудренець.
Пробатуритися, -рюся, -ришся, гл. = прочуматися.
Речи, -чу, -чеш, гл. = ректи.
Скакучий, -а, -е. Имѣющій свойство прыгать. Сей горох скакучий, як молотиш.
Уклякати, -каю, -єш, сов. в. уклякнути, -ну, -неш, гл. 1) Опускаться, опуститься внизъ. Цюкни сокирою по гільці, щоб вона уклякнула, а не зрубуй. 2) Становиться, стать на колѣни. Баба перед образами вклякнула, стала Бога просити, щоб Бог дав їм звітки дитину. В той час увірю, як нам прикажуть вклякнути при столі, та й рученьки зв'яжуть. 3) Присѣдать, присѣсть на корточки. Скакав, та не вклякнув. 4) Коченѣть, окоченѣть, отъ холода. Будуть морозяні зіми, то се дерево швидко вклякне. 5) Только сов. в. Замолчать, смолкнуть. Непремінний кричав на людей: я вам се та те, я на вас військо наведу! А люде: «Які ж ми бунтовники? ми ж усе платимо як слід і слухаємо.» Так він і вклякнув, наче води в рот набрав.