Вимучувати, -чую, -єш, сов. в. вимучити, -чу, -чиш, гл.
1) Измучивать, измучить; истощать, истощить.
2) Выпытывать, выпытать, достичь мученіемъ.
Відлеглість, -лости, ж. Разстояніе; отдаленность.
Жидові́ти, -ві́ю, -єш, гл. Ожидовливаться. Жидовіти нам.... ні, се не по нашій натурі.
Повозка, -ки, ж. Телѣга. Ум. повозочка. Та запрягай повозочку, та поїдем в чисте поле.
Попихати, -ха́ю, -єш, гл.
1) Толкать, подталкивать. Став дід києм попихати.
2) Помыкать кѣмъ. Хто для всіх був попихачем, тепер став другим попихати. На кого ти тіх діток покидала? Та хто їх буде доглядать? Та їх будуть чужі діти попихать.
Порняла, -ли, ж. Трава, растущая на погірник'ѣ.
Порозростатися, -таємося, -єтеся, гл. Разростись (во множествѣ). Кущі порозросталися.
Приорюватися, -рююся, -єшся, сов. в. приора́тися, -рю́ся, -ре́шся, гл. Допахивать, допахать до какого либо мѣста. Приорався Семен до межі, до бору.
Скатерчина, -ни, ж. = скатертина.
Увіз, увозу, м. Дорога въ ложбинѣ, оврагѣ.
