Барабосити, -шу, -сиш, гл.
1) Болтать, балагурить, калякать.
2) Бить ладонями по спинѣ въ игрѣ въ ярки.
Брикатися, -каюся, -єшся, гл. 1) Лягаться. Знай, кобило, де брикати. І все кобилок поганяє, що оглобельна аж брикає. Старій кобилі не брикаться, сивій бабі не цілуваться. 2) Артачиться; капризничать, зазнаваться. Пархоме! в щасті не брикай: як більш нема, то й так нехай.
Валочка, -ки, ж. Ум. отъ валка.
Дряпоті́ти, -чу́, -ти́ш, гл. Царапать (говорится только о звукѣ).
Нале́жний, -а, -е. 1) (до кого). Принадлежащій. 2) (кому́). Слѣдуемый, должный. 3) Надлежащій, приличный.
Піти, піду́, -деш, гл.
1) Пойти. Куди піти, то піти, аби дома не сидіти. Пішов би батька одвідав. — за вітром, за водою. Пропасть безслѣдно. Не дав мені Господь пари, та й дав мені лиху долю, та й та пішла за водою. димом догори пішло́. а) Сгорѣло. б) Пошло прахомъ. — на посиденьки. Пойти въ гости, пойти посидѣть. — на пропасть. Пойти на несчастье. — вогнем. Сгорѣть. — світ за очі. Пойти куда глаза глядятъ. — в танець. Пойти танцовать. — в непам'ять. Cм. непам'ять.
2) — заміж. Выйти замужъ.
Плащок, -щка, м. Рубашка безъ рукавовъ, въ которую одѣваютъ дитя до перваго причащенія. Ум. плаще́чок.
Промантачитися, -чуся, -чишся, гл. Промотаться. Промантачились городяне на свої що-тиждня новії моди.
Уговкати, -каю, -єш, гл. Усмирить, укротить.
Хвойличник, -ка, м. = хвилівник.
