Гроба́рь, -ря́, м. Могильщикъ, гробокопатель. Дістали від гробаря кістку з мерця. Була раз холера, і вмірало дужо людей. Так гробар дужо мусів гробів копати.
Губа́ня, -ні, ж. Родъ нагольнаго тулупа безъ рукавовъ.
Клейтух, -ха, м. Пыжъ.
Нахабність, -ности, ж. Нахальство, наглость.
Плосінь, -сені, ж. Плоскость; равнина.
Політура, -ри, ж. Лакъ. Махнув у столярню і вніс політуру.
Полукіпок, -пка, м. Копна въ тридцать сноповъ. По обидва боки дороги стояло так багато полукіпків, що як глянути, то й поля було не видко.
Похоріти, -рі́ємо, -єте, гл. = похворіти. Тоді саме наші діти похоріли.
Тюжити, -жу, -жиш, гл.
1) Бить, колотить. Тюжать її молоду що-дня. Як попав же його батько в руки, як почав тюжити! Тюжив, тюжив — поки аж проситись почав.
2) Ругать. А й лаються ж!... Боже мій! Так і тюжать, так і тюжать один одного.
3) Литься, идти (о дождѣ). А на дворі дощ тюжить такий як із відра.
Хоронення, -ня, с. Похороны. Яка кому смерть, таке й хоронення.
