Відчарувати, -ру́ю, -єш, гл. Путемъ колдовства заставить одного любящаго оставить другого. Сидить руда з моїм милим... Таки руду одчарую, з милим наживуся.
Віленко, -ка, с. Ум. отъ вільце.
Вовковина, -ни, ж. Волчья яма. Викопав чоловік вовковину, да й укинув туди медведя, вовка, лисицю й зайця.
Засмія́тися, -мію́ся, -є́шся, гл. Засмѣяться. Як погляне, засміється, душа замірає.
На́віч (кому), нар. Предъ глазами, на глаза. Покликали судді Івана Процькові навіч.
Намина́ти, -на́ю, -єш, сов. в. нам'я́ти, -мну, -не́ш, гл. 1) Мять, помять; наминать, намять. В руках груша аж помнякшала, — так її наминає. найняти чуба. Выдрать за волоса. 2) Только несов. в. Жадно ѣсть. Голодний, — так наминає!
Остудник, -ка, м. Растеніе: а) Ononis spinosa. б) Herniaria glabra. L.
Полонянин, -на, м. Плѣнникъ. Чи скаже він тобі покірне слово, благатиме тебе як полонянин.
Понаварювати, -рюю, -єш, гл. Наварить (во множествѣ). Вона заходилась, — понапікала хліба, понаварювала. Мати понапікала й понаварювала.
Посковувати, -вую, -єш, гл. Сковать (многихъ). У три ряди бідних, безщасних невольників посажено, по два, по три докупи посковувано.
