Грома́к, -ка́, м. 1) Ретивый конь. 2) = Грімак. Спускався на громаку з високої гори.
Гук IІ, -ку, м. 1) Звукъ. Тишу не чути, а гук чути. Рай цілий радости і пекло мук, пісні слав'янські, голос з того світа, невідомий од серця і до серця гук. 2) Крикъ, гулъ, шумъ, стукъ, грохоть. Ой гук, мати, гук, де козаки п'ють. Братчики з веселим гуком підняли діжки з медом та горілкою. Щось гукне: «Химо, Химо!» та й пійде гук по темному бору, аж лунає. У неділю гуки по селу: Карадіч дочку оддає. Настя розчахнула двері з гуком. Гук з замкової гармати. 3) Небольшой водопадъ, порогъ на рѣкѣ. 4) Трубка волынки. Гуде, як гук. 5) Птица. а) = Гукало. б) = Гукарня. 6) Насѣк. Scarabaeus stercorarius. Cм. Гуком. Ум. (кромѣ 1 и 2 знач.). Гучо́к.
Ди́ндати, -даю, -єш, гл. 1) Шататься. 2) Качать ногами.
Дої́сти Cм. Доїдати.
Жа́чка, -ки, ж. = жатка. Це кошено жачкою: бачите, як одмітно од того, де косою кошено.
За́пісоч, -чі, ж. Небольшая отлогая насыпь песку возлѣ рѣки.
За́пряжка I, -ки, ж. = засмажка.
Склений, -а, -е. Покрытый глазурью (о посудѣ). Склений кухлик.
Триумф, -фу, м. Тріумфъ, торжество. До короля з триумфом їздив пишно.
Укупоньці, укупочці, укупці, нар. Ум. отъ укупі.
