Верховода, -ди, ж. = оклій, Aspius lucidus.
Гнилоїдити, -джу, -диш, гл. Скряжничать.
Латати, -та́ю, -єш, гл.
1) Чинить, ставить заплаты, починять. Так розбагатіла: пот деру та спину латаю. Церкву обдирає, а коршму латає.
2) Прибивать лати на кровлю.
8) Бить. Ой, жінко, як начну Сергієм латати, то вся шкура на тобі буде тріщати!
Мина́ти, -на́ю, -єш, сов. в. мину́ти, -ну́, -не́ш, гл. 1) Проходить, пройти, миновать. Що буває, те й минає. Минають дні, минають ночі, минає літо; шелестить пожовкле листя. Як усе світове минає! І кохання, і радощі, і горе — як усе минає! Не зазнаю я роскоші, — вже й літа минають. Минули ті роки, що роспірали боки. 2) Проходить, пройти мимо. Хто йде, то минає, бо роду немає. Минули вже село, — знову поле. не минай корчма (употребляется какъ существительное). Пьяница. 3) Пропускать, пропустить. Сього не читай — минай. Богородицю так було поспіль прокажу, не мину й слова. Де був багатий жид і того не минали. Бодай мого сина на первій потребі первая куля не минула. 4) Обносить (чаркой). Як горілку п'ють, то мене минають, а як ся б'ють, то від мене починають. 5) Избѣгать, избѣжать. Що Бог навіне, того ніхто не мине.
Нагляді́тися, -жу́ся, -ди́шся, гл. Насмотрѣться. З рук наробитись, з ніг находитись, а з очей наглядітись.
Накида́тися, -да́юся, -єшся, гл. І. сов. в. наки́датися, -даюся, -єшся. 1) Набрасываться, набросаться. II, сов. в. накинутися, -нуся, -нешся. 2) Набрасываться, наброситься сверхъ чего-либо. 3) Налагаться, быть наложеннымъ. 4) Навязываться, навязаться (кому). 5) Прибавляться, прибавиться.
Позшивати, -ва́ю, -єш, гл. Сшить (во множествѣ). Вони (Адам і Ева) позшивали листи з липи, позакривались.
Сівкий, -а́, -е́ 1) Сыпучій.
2) Много пространства засѣвающій (о зернѣ). Оце зерно — як мак, сівкіше, ніж пирій.
Студень, -дня, м.
1) Декабрь.
2) Колодезь. Влад. Волын.
Торопало, -ла, об.
1) = торо́па.
2) Болтунъ, говорунъ.
