Дові́дуватися, -дуюся, -єшся, сов. в. дові́датися, -даюся, -єшся, гл. 1) Узнавать, узнать, разузнавать, разузнать. Ой питається, довідується від батька. Піди ти до тієї хати та довідайся, хто там живе. Тепер же я довідалась, яке мені горе. Довідавшись, що довгий час нездужає, рече. 2) — до чо́го. Навѣдываться, навѣдаться, приходить, придти, узнавать, узнать. Тілько ік Спасу там, чи що, довідується до меду, аж йому пчоли наносили ще менше. 3) Навѣдываться, навѣдаться, навѣщать, навѣстить. До сусід я не вчащаю і до мене одна Катря частіш довідується. А довідаюсь до Химки — чи жива вона?
До́ти, до́тиль, до́тіль, нар. До тѣхъ поръ, до того времени. Доти лях мутив, доки не наївся. Доти ходив, доки не наклав головою.
Жбановий, -а, -е. = джбановий.
Кавуняччя, -чя, с. Собирательное отъ кавун. І як уродився ж той баштан! то кавуняччя оттаке, а дині оттакі!
Лазити, -лажу, -виш, гл. 1) Лазить, ползать. Лазять діти у запічку голодні і ті. Лазарь, що по печі лазив. По кавуну мухи лазили. Гадина лазила. 2) Взбираться, взлѣзать, лазить. На похиле дерево і кози лазять. Люде лазили і на такі гори, що верстов шість або сім заввишки. 3) Лазить, лѣзть, перелѣзать. Наладив дід хижку для бабки: то лазили кішки, а то й собаки стали лазити. Через плоти лазив.
Млина́рський, -а, -е. Мельничій.
Надкороти́ти Cм. надкорочувати.
Свердлик, -ка, м.
1) Ум. отъ свердел.
2) Часть поколодви (Cм.).
Хи-хи! меж., выражающее смѣхъ. Хи-хи-хи! зареготавсь о. Хведор.
Ходоман, -на, м. Названіе горшка въ загадкѣ: Ходив, ходив ходоман, усіх дітей годував; як упав, так пропав — ніхто його не сховав.
