Асе́сорський, -а, -е. Свойственный, принадлежащій становому приставу.
Відселятися, -ляюся, -єшся, сов. в. відселитися, -люся, -лишся, гл. Выходить, выйти на самостоятельное жилище и хозяйство (о сыновьяхъ). Час синам одселятися на свої оселі.
Гости́ти, -щу́, -сти́ш, гл. 1) = Гостювати. Просила прозьбою і грозьбою, щоб ми не довго гостили. 2) Принимать гостей, угощать. Коли сама намоглась, щоб до тебе приїхали в гості, так гости ж як слід. Зараз почали мене гостити вареними яйцями і паляницею. Повиїдали.... ут страву.... нічим людей гостити.
За́йдочка, -ки, об. ум. отъ за́йда.
Розцвіркатися, -каюся, -єшся, гл. О воробьѣ: раскричаться. Як пішов горобчик танцювати, — роспурхався, розцвіркався.
Рушник, -ка, м. Полотенце. Различныя названія, смотря но употребленію: рушник-утирач — для лица и рукъ, — стирок — для вытиранія посуды, кілковий — богато вышитый — для украшеніи образовъ, картинъ, божник — для иконъ, плечеви́й — богато вышитый для сватовъ, подарковий — дешевый для свадебныхъ подарковъ и пр. Вода в відеречку, — братіку, вмийся; рушник на кілочку, — братіку, втрися. На образах рушники, шиті орлами та хмелем. рушники подавати. Перевязать особо для этого приготовленными полотенцами, во время обряда сватовства, сватовъ въ знакъ согласія на выходъ замужъ: дать согласіе на виходъ замужъ. на рушнику стоя́ти. Вѣнчаться. Та ми з тобою на рушничку стояли, та ми з тобою й присягу мали. 2) Бѣлый поясъ, вытканный изъ нитокъ, съ красными и синими полосками на концахъ. Ум. рушничо́к.
Складач, -ча, м.
1) Складывающій что либо.
2) Наборщикъ.
3) Широкій обручъ, въ которомъ бочаръ сбираетъ первоначально клепки посуды.
Скрутень, скрутінь, -тня, м. Пучекъ, скрученный пучекъ. Посеред ліса лежить скрутень заліза — хто найде, обмине (змѣя). Скрутінь бакуну.
Спуховий, -а, -е. О ямѣ, вообще углубленіи: книзу постепенно суживающійся. У мого сина копанка спухова.
2) О возвышеніи: кверху постепенно суживающійся.
Шкурлат, -та, м. = шкурат. Дметься, як шкурлат на огні.
