Колотитися, -чу́ся, -тишся, гл. 1) Мутиться. 2) Сбиваться (о маслѣ). Щось масло довго не колотиться. 8) Биться (о сердцѣ). Душа її уся порушилась, серденько колотилося. 4) Дрожать. Чи змерзла, чи з трівоги вся колотилась. 5) Ссориться, браниться, спорить. Як на току молотиться, то і в хаті не колотиться.
Крадений, -а, -е. Краденый. Не їсть пан дяк гусей, бо крадені.
Латво нар. Легко, безъ затрудненій. Латвіше брати, ніж повертати.
Пивний, -а, -е. 1) Пивной.
2) = питний. Почав медом його шинувати питним, бо горілки дідусь не вживав зроду.
Подібний, -а, -е. 1) Подобный, похожій.
2) Пригожій, красивый.
3) Годный.
Рижий, -а, -е. Рыжій. Чорноброва, як риже теля. Ум. риженький.
Сморж, -жа, сморжій, -жія, м. Грибъ: сморчокъ, Morchella esculenta Pers.
Спідній, -я, -є. Нижній, исподній. Фе! сказала Катерина, закопиливши спідню губу. Спідня щелепа. Спідня одежа.
Узьмінь Самое глубокое мѣсто въ рѣкѣ съ быстрымъ теченіемъ, не замерзающимъ зимой.
Чудотворник, -ка, м. Книга, въ которой разсказаны чудеса святыхъ. Брат узяв чудотворник у руки та читав коло стола на голос, бо неня дуже любили слухати, як він читає.
