Відтеплий, -а, -е. Оттаявшій. Вже травичка блищала з землі одтеплої.
Дзвінки́й, -а́, -е́. Звонкій, звучный. Горщик дзвінкий. Голос дзвінкий. Дзвінкий регіт такий чути, що пит і роскочується.
Мазу́нчик, -ка, м. Ум. отъ мазун.
Наддзю́бувати, -бую, -єш, сов. в. наддзю́бати, -баю, -єш, гл. Надклевывать, надклепать.
Підбрехач, -ча, м. Человѣкъ, помогающій лгать. Въ шутку такъ называютъ второго свата, который, при сватовствѣ, своими поддакиваніями и добавленіями помогаетъ товарищу. Та у нього чимало є чого, каже перший староста. — Де то чимало? каже підбрехач. — У нього усього є багацько.
Позагонити, -ню, -ниш, гл. Загнать (многихъ). Позносили з возів, а воли позагонили у далекі льохи.
Помочити, -чу́, -чиш, гл. Замочить, помочить. Дощ помочить. Скочила, перескочила та хвостик помочила.
Понасолоджувати, -джую, -єш, гл. Насластить (во множествѣ).
Сума, -ми, ж. Сума. Багатий шепче з кумою, а убогий з сумою.
Тей, того, мѣст. = той. Занедужала й вона і пійшла скоро за батьком на тей світ.
