Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

гурчати

Гурча́ти, -чу́, -чи́ш, гл. 1) Гудѣть, журчать. Де взялися бурі й вітри, — і стучать, і гурчать. Лукаш. 81. Дощ гурчить. МВ. ІІ. 187. 2) Ворковать. На церкві голуб гурче. Гол. IV. 438. 3) Рычать. Іди у ліс, будеш медведьом та й будем гурчати, поки світа. Гн. І. 69. 4) О свиньѣ: имѣть случку. Угор.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 342.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГУРЧАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГУРЧАТИ"
Боярчик, -ка, м. = боярин 2. Буває два або й три боярчики, бо часом іде й третій, що зветься «писарь», що записує кватеру для молодого. На другий день, у неділю, як ідуть до шлюбу, він бував хорунжим. О. 1862. IV. 17.
Відгризати, -заю, -єш, сов. в. відгризти, -зу, -зеш, гл. Отгрызать, отгрызть.
Гіллястий, -а, -е. Вѣтвистый. Серед двору гілляста яблуня стояла. МВ. ІІ. 32.
Незанузданий, -а, -е. 1) О лошади: безъ удилъ во рту. 2) Необузданный. І гарний хлопець здається, та незанузданий. Кобеляк. у.
Обгризати, -за́ю, -єш, сов. в. обгри́зти, -зу́, -зе́ш, гл. Обгрызать, обгрызть, отгрызать, отгрызть. Така проклята з'їжа, що швидко поїсть воли, обгризе мені вуха. Левиц. І. 521.
Оплеснути, -ну, -не́ш, гл. Омыть. Оплеснула гарненько руки і почала їй помагати (поратись). Г. Барв. 156.
Рострявання, -ня, с. Разлука. Рострявання душі з тілом. ЗЮЗО. І. Матер. 32.
Рубай, -бая, м. Дровосѣкъ. Віддайте гроші рубаєві. Харьк.
Удлище, -ща, е = вудлище.
Щедрівник, -ка, м. Поющій щедрівку.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ГУРЧАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.