Згуча́тися, -чу́ся, -чишся, гл. Испугаться. Кінь згучався.
Зенджул, -ла, м. Родъ растенія. Засієм степи синім зенджулом.
Нявкати, -каю, -єш, гл.
1) Мяукать.
2) Кричать (о совѣ).
Суреля, -лі, ж. Берцовая кость. (Tibia) и вообще всякая длинная трубчатая кость. Въ смыслѣ: нога употреблено въ слѣдующемъ выраженіи: откидав сурелі, — т. е. протянулъ ноги, лежитъ.
Тараня, -ні, ж. Рыба тарань, Abramis vimbra L. Чумак чумака таранею дошка, а сам у його з воза потягує чабака. Ум. таранька.
Теліпатися, -паюся, -єшся, гл.
1) Болтаться, качаться.
2) Тащиться, идти. Не близький світ од Хоменкового хутора сюди теліпатися.
Тижбір, -бора, м. Пестъ къ ступкѣ. Носиться, як баба з тижборьом.
Устромити, -ся. Cм. устромляти, -ся.
Халабуда, -ди, ж. 1) Шалашъ. Напнемо халабуду. 2) Легкая непрочная постройка, наскоро сдѣланная, — напр. временныя сѣни при хатѣ. 3) Еврейская крытая бричка, родъ кибитки. Нечистий пре жидівську халабуду. 4) Волъ съ рогами большими выступающими впередъ, концы коихъ, закругляясь, почти сходятся кверху. Ум. халабудка. По всьому садові назбудували гульбищ, печер, халабудок.
Четверниця, -ці, ж. Четверка воловъ. Ум. четверни́чка. А в чистім полі близько дороги орет ми плужок четверничкою.
