Зволокти́, -ся. Cм. зволікати, -ся.
Згі́дливий, -а, -е. 1) Пригодный, полезный. Вона згідлива: нею підкурюють корову, як захвора. Се зілля згідливе: його п'ють од кашлю. 2) Покладистый, сговорчивый, миролюбивый.
Згук, -ку, м. Звукъ.
Кобеняк, -ка, м. Суконная длинная верхняя одежда съ капюшономъ. Чоловік в чорному кобеняку і татарській кучмі. Під'їзжає якийсь чоловік до куріня, — кобеняком нап'явся, у простій одежині.
Курити, -рю́, -риш, одн. в. курну́ти, -ну́, -не́ш, гл. 1) Курить. Отто Гонта з Залізняком люльки закурили. Страшно, страшно закурили! І в пеклі не вміють оттак курить. Дурень нічим ся не журить: горілку п'є та люльку курить. 2) Дымить. Не курила, не топила, — на припічку жар-жар. 3) Пылить. Не кури бо так вимітаючи, — курить, як чорт дорогою! 4) Мчаться, подымая за собою пыль. Курить, як чорт од какаріку. Як ось... із Переяслава до Сомка гонець курить. 5) Кутить, пьянствовать. Троянці добре там курили: дали приманку всім жінкам, по вечерницях всі ходили, просвітку не було дівкам.
Материя́л, -лу, м. Матерьялъ.
Непідлеглий, -а, -е. Независимый. Непідлегла воля духа.
Подоводжувати, -джую, -єш, гл. = подоводити.
Пороскисати, -саємо, -єте, гл. Размокнуть (во множествѣ). Погані чоботи вдалися: небагато й походив по грязі, а чисто пороскисали, вода крізь ремінь іде.
Прихахулити, -лю, -лиш, гл. = причепурити. Да ми в чоботи (сваху) да обуємо, таки сваху да прихахулимо.
