Відвохти, -ну, -неш, гл. Отсырѣть.
Ген нар. 1) Вонъ тамъ. На небі чистому ген хмара бовваніє. Ген там на долині під могилою огонь палає. 2) ген-ген. а) далеко-далеко. Пійдем ген-ген на гору. б) очень, сильно. Мотря таки ген-ген забарилась. 3) Какъ существительное: названіе дѣтской игры, состоящей въ бросаніи ножа (съ кулака, съ ладони, съ головы, зубами) такъ, чтобы онъ воткнулся въ землю. Не отсюда ли и выраженіе: дати гену — сильно побить?
Дишка́нт, -ту, м. Дискантъ.
Зіно́вка, -ки, ж. Раст. Origanum vulgare. L.
Зречися, -чуся, -чишся, гл. = зректися.
Наприйма́ти, -ма́ю, -єш, гл. Принять много.
Пахнути, -ну, -неш, гл. Пахнуть, издавать запахъ. Пахне бузком, конвалією. щоб твій и дух не пах! Чтобъ тебя здѣсь не было. гарбузом пахне. Будетъ отказъ на сватовство. І багата, і хороша, хто погляне, — ахне. Пішов би я сватати, та, гарбузом пахне. доріженька пахне. Предстоитъ въ скоромъ времени дорога. Дощик крапле, чумаченькам дороженька пахне. пахне землею (від кого). Уже умираетъ. Од неї пахне вже землею, уже й мене не пізнає. Я до попа та до сусіди: привів попа, та не застав — вона вже вмерла.
Порипатися, -паюся, -єшся, гл. Походить то входя, то выходя и скрипя дверью.
Троп, -пу, м. Въ выраж.: у троп — рысью. Кінь іде у троп.
Хворшт, -та, м. Доска въ 1 1/2 вершка толщины.
