Відучати, -чаю, (-чую), -єш, сов. в. відучити, -чу, -чиш, гл. Отучать, отучить.
Докона́ти, -ва́ю, -єш, гл. 1) Довести до послѣдней крайности, доканать. Я знаю, братці, рознеслась чутка, що вороги Лисенка доконали, закатували голодом в темниці. 2) — свого́. Добиться, достигнуть какой либо цѣли. Та вже бим рачки ліз, а свого доконав. Мушу доконати свого. 3) — свого́ сло́ва. Сдержать свое слово. А чому ж ти свого слова не доконала? Казала, що зробиш та й ні. Ти, Марусю, неправду сказала, свого слова та й не доконала.
Замурави́тися, -влю́ся, -ви́шся, гл. Зарости, покрыться травою. Криниця й замуравилась.
Катервак, -ка, м. = тетервак.
Паперушина, -ни, ж. Раст. Aspidium, папоротникъ.
Подобний, -а, -е. = подібний. Хоць я гарна і подобна, до роботи не способна. Ти, дівчино, ти подобна, не здавайся на підмову, будеш добра. Пречистенський манастирь, подобний, як на Охвонський горі.
Приклепатися, -паюся, -єшся, гл. Привязаться, пристать.
Притовпитися, -пимося, -питеся, гл. Подойти толпой, столпиться. Та ти не дивись, що люде притовпились: дорожче ніхто не дасть, як я.
Протовпом нар. Проталкиваясь.
Тисячоголовий, -а, -е. Имѣющій тысячу шовъ.
