Бредець, -дця, м. Тотъ, кто бродить или ходить въ бродъ. Наші хлопці стрельці-бредці.
Вівсяник, -ка, м. 1) Овсяный хлѣбъ. Голодному й вівсяник добрий. 2) Названіе лошади въ загадкѣ. Прибігли штрики-брики, ухватили далду-балду, почули м'якинники, пазили гречаникам: «сідайте на вівсяники, доганяйте штрики-брики, віднімайте далду-балду» (вовки, свиня, собаки, люде, коні).
Лі́жник, -ка, м. Шерстяное одѣяло.
Мучни́к, -ка́, м. 1) Желобокъ, проводящій муку изъ подъ жернова. 2) Ящикъ, въ который падаетъ мука изъ подъ камня.
Неміч, -мочи, ж. 1) Безсиліе, слабость. Жалує, було, мене дідусь: «Ти, каже, звеселила мою неміч, голубко». 2) Немощь, нездоровье. Я б і робила, та — лишко тяжке — неміч моя.
Осідати, -да́ю, -єш, сов. в. осісти, -ся́ду, -деш, гл.
1) = обсідати, обсісти 1 и 2. Чи бач, як медяник мухи обсіли — зжени лишень. Осядуть думи, розіб'ють на стократ серце і надію.
2) Садиться, сѣсть. Він осівсь на возі. Ти осядь, осядь, тихий роєчку, у вишневому садочку. Так бились (птахи і звіри) цілий день, а потім увечері осіли усі опочивати. Не встояла вона на ногах і осіла знов на траву.
3) Осѣдать, осѣсть. Пил на дорозі осів. Ой у Краснім на ставочку туман осідає.
4) Поселяться, поселиться. Татарський беріг Славутиці... осіло козацтво. 23. Пішли вони у ліс, щоб знайти там собі угоду,. щоб осісти. злидні осіли. Бѣдность одолѣла. Удову сердешну такі злидні осіли, що живий жаль.
Пилюра, -ри, ж. = пилюга.
Поспів'я, -в'я, с. Пѣніе, пѣснопѣнія. Святе поспів'я.
Рику-рику! меж., выражающее подражаніе рычанію или реву животнаго. Корівонька рику-рику!
Хвастун, -на, м. Хвастунъ, хвастливый человѣкъ. Хвастун іде — земля гуде, тин розлягається; на хвастуні свити нема, він величається.
