Бурлакувати, -ку́ю, -єш, гл.
1) Быть бобылемъ, батракомъ, бродяжничать.
2) Вести холостую жизнь. Та йди додому хазяйнуй із жінкою, а я вже буду бурлакувать.
Винародовити, -влю, -виш, гл. Денаціонализировать, лишить національности.
Де́в'ятеро чис. Девять душъ, штукъ. Дев'ятеро скоту з кошари на вибір займала. Ой не сам запорожець іде: дев'ятеро коней веде. Ум. Дев'яті́рко.
Дже́рґіт, -ґоту, м. 1) Сильное щебетаніе птицъ. 2) Быстрый и крикливый разговоръ на непонятномъ языкѣ (о евреяхъ, напр.).
Жалкува́ти, -ку́ю, -єш, гл. 1) Сожалѣть, жалѣть. Возьми, а то будеш послі жалкувати. Дав я тебе до школи, та й жалкую: між панськими дітьми і ти, бачу, нахапався панського духу. 2) — за ким, чим. Оплакивать кого, что, сожалѣть о потерѣ кого, чего. Вона жалкує ще й досі за змієм. І що то жалкували за ним і хазяїн, і всі! А що вже дівчата, так і міри нема. 3) — на кого. Пенять, сѣтовать на кого. Живи ж, доню, в свою волю, так, як полюбила, не жалкуй на свою матку, що тебе згубила. Не жалкуй, куме, на Бога: од квасу діти померли. 4) Жалѣть, беречь. Свого доброго та не жалкувать.
Напра́вка, -ки ? Ні швець, ні мнець, ні направка.
Олійня, -ні, ж. = олійниця 1.
Перещебетати, -чу́, -чеш, гл. Перестать щебетать. Перещебетала таки цокотуха.
Роспужати, -жа́ю, -єш, гл. = роспудити. Да й він мені не звертав, вірні коні роспужав.
Теленькання, -ня, с. Звукъ колокольчика, бубенчика; тиканье.
