Боронити, -ню́, -ниш, гл. 1) Оборонять, защищать; хранить В морі не втопила, од смерти боронила. Предки наші славні боронили волю. Нехай мене Бог боронить від лихої напасти. 2) Запрещать. Оженися, сину, я не бороню, та не бери вдови, бо я не велю. Ой прошу вас, гості милі, не бороньте того. 3) Бороновать. Оре плугом, кіньми боронить.
Брязкання, -ня, с. Бряцаніе.
Вербняк, -ка, м. = вербник.
Воєводство, -ва, с. Воеводство.
Дрозд, -да́, м. пт. Дроздъ, Turdus vulgaris.
Затру́ювати, -юю, -єш, сов. в. затруї́ти, -рую́, -їш, гл. 1) Отравлять, отравить (кого). 2) Отравлять, отравить, напитывать, напитать ядомъ. 3) Заражать, заразить. Я не хочу, щоб вона в нас ночувала, бо одно дереться, як шкури на собі не порве: ще й нас вошами затруїть.
Зачеса́ти, -ся. Cм. зачісувати, -ся.
Ли́ся, -сі, ж. 1) = лисуна. 2) Раст. Fulicata atra.
Морґу́лька, -ки, ж. Ум. отъ морґуля.
Ненависливий, -а, -е. Недоброжелательный. У нас люде ненависливі, — хліба шматка старцеві не дадуть.
