Виселяти, -ля́ю, -єш, сов. в. виселити, -лю, -лиш, гл. Выселять, выселить. Із неволі на родющу любу землю виселяє.
Да́рма́ нар. 1) Ни за что, напрасно, понапрасну. Тоді б не сердився дарма. 2) Ничего не значить, пускай его, ну его, нужды нѣтъ, ничего. Дарма — ярма, аби б воли були. «Тату! лізе чорт у хату!» — «Дарма, аби не москаль. Мо' то й не ваше, та дарма, беріть уже. 3) Не хуже чѣмъ, не уступаетъ. Вітряк меле дарма водяного млина. Таке солодке зілля, дарма патоки. 4) Дарма́ що. Не смотря на то, что; не взирая на то, что; хотя. Одвітував Оврам і каже: Ой зважився б я сказати щось добродієві моєму, дарма, що пил і попіл. Дарма, що голий, да в під'язках. Да́рма-га́рма. Ни съ того, ни съ сего. Причепився дарма-гарма, задивився, що я гарна.
Дряпани́на, -ни, ж. 1) Царапанье. Говорится преимущественно о плохомъ писаньѣ. 2) Грабежъ. Черкеси.... йдуть скоріше на дряпанину.
Меті́ль I, -те́лі, ж. = метелиця 1. Ой на зятя та метіль мете. Не метіль з моря піднімалася, а то гуси сірі, лебеді білі.
Опаморочитися, -чуся, -чишся, гл. Потерять сознаніе.
Підмайстер, -стра, м. Подмастерье.
Ручухна, -ни, ж. Рука, ручка. Твоя ручухна подала.
Сковуватися, -вуюся, -єшся, сов. в. скуватися, скую́ся, -єшся, гл. Сковывать, сковать. З щастя та з горя скувалась доля. Кому скується, а кому змелеться.
Трок, -ку, м., употребл. также и только во мн. ч. торока, ремни у задней луки сѣдла. Прив'язав сакви до троку, взяв коня за повід.
Фітик, -ка, м. пт.: Silvia fitis.
