Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

гурчання

Гурча́ння, -ня, с. Гудѣніе, журчаніе.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 342.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГУРЧАННЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГУРЧАННЯ"
Байдиґи, -диґ, ж. мн. Въ выраж.: байдиґи плести. Говорить вздоръ. Желех.
Вія, вії, ж. Рѣсница. Спустила свої довгі вії на очі. Кв. І. 58. Ум. війка.
Воркотання, -ня, с. 1) Мурлыканье. 2) Ворчанье. А з свекорком брання — тільки воркотання. Грин. ІІІ. 82.
Забужа́віти, -вію, -єш, гл. Загрязниться. Ото вікна забужавіли — нічого не видно.
Кам'янистий, -а, -е. = каменистий. Як ішов ти, Боже, з нами кам'янистими степами. К. Псалт. 150. Там гори... кам'янисті. Грин. III. 482.
Неомильний, -а, -е. Безошибочный.
Опікати, -ка́ю, -єш, сов. в. опекти, -чу, -че́ш, гл. 1) = обпікати. 2) Только несов. в. Опекать.
Рогожовий, -а, -е. Сдѣланный изъ рогожи.
Такувати, -ку́ю, -єш, гл. = атакувати. Січ токували. Драг. 211.
Тиранство, -ва, с. Тираннія, тиранство. Їх за сліпе тиранство повчив ножем крівавим гайдабура. К. ЦН. 178.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ГУРЧАННЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.