Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

дрібушечки

Дріб́у́шечки, -чок, ж. мн. ум. отъ дрібушки.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 444.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДРІБУШЕЧКИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДРІБУШЕЧКИ"
Гнузда, -ди, ж. Чаще употребляется Ум.: гнуздечка. Чуб. II. 319. Взяла коня за гнуздечку. Мет. 74. Части: вудила — удила, одинъ конецъ которыхъ имѣетъ баранчик, которымъ и зацѣпляется за кільце; ремень поверхъ морды внизу — нахрапник, вверху налобник, застегивающійся подъ шеей — підбородник. (Е. Чикаленко).
Дере́вня, -ні, ж. 1) Лѣсъ, деревья. 2) Срубленныя деревья, лѣсъ для построекъ. Чуб. VII. 377. Отто ліс, — щоб же ви мені вирубали його!... — А ті як ухопляться: той руба, той деревню вивозить.... Рудч. Ск. Недавно прислав мені деревні на повітку. Левиц. Пов. 150. 3) Деревянный домъ. Гол. І. 191. Оддай мене, брате, та за міщанина, бо у міщанина новая деревня, новая деревня, великая сем'я. Мет. 281. 4) Съ удар. на послѣднемъ слогѣ: деревня́, -ні́ = Деревінь. Я купив плуг, лишень саму деревню. Камен. у. Ум. Дереве́нька. Чії бджоли на долині, мої в деревеньці. Мет. 16.
Дуле́вина, -ни, ж. Сильно закаленная сталь. КС. 1887. ІІІ. 584. Нічого, друже, не журися: в ду левину себе закуй. Шевч. 581.
Жаль I, -лю, м. 1) Скорбь, горе, горесть. Ой настала жаль туга да по всій Україні. К. ЧР. 20. Такий уже сум мене візьме, такий жаль обійме, що й світ мені не милий. МВ. І. 8. Ой тепер наше Запорожжя у великому жалю. Н. п. Піду до річеньки, з жалю утоплюся. Мет. 17. жа́лю завдава́ти, завда́ти, нароби́ти, начини́ти, жаль чини́ти, роби́ти. Причинять, причинить скорбь, печаль, горе. Тепер мене покидаєш, серцю жалю завдаваєш. Мет. 15. Як я тебе в військо дам, собі жалю я завдам. Макс. (1849), 96. Ой Галю, Галю, не роби жалю! Мет. 84. Молодії да козаченьки да жалю начинили. Лукаш. 68. 2) Жалость, состраданіе, сожалѣніе. І до мого горя ти жалю не маєш. Котл. Н. Полт. Ти не маєш жалю до рідної своєї дитини. Шевч. 293. Панська ляхівська сокира без жалю облупила, обголила милі гори нашої України. Левиц. І. 203. жаль бере, взяв, обня́в. Охватила скорбь, жалость, сожалѣніе. Бере живий жаль, як згадаєш старовину. Ном. № 680. Взяв її жаль, як почула вона, що Ганна плаче. Левиц. І. Візьме матір жаль, вона й пошле останні гроші (синові). Левиц. І. 68. жалю́ по кісілю́! Пустяки! не стоитъ жалѣть. Ном. Ум. жальок. Ой ішов я лісом темненьким, надибав мене жальок тяженький. Гол. І. 295.
Казальниця, -ці, ж. Амвонъ, каѳедра. Оце ж то вона, та діявольська спокуса, що про неї було нам отець Дем'ян з казалниці глаголе. К. ЦН. 220.
Обіпрати Cм. обпірати.
Переперьхнути, -ну́, -неш, гл. Перелетѣть черезъ что. Вх. Уг. 258.
Старун, -на, м. Разсуждающій какъ старикъ. Найпаче про старунів, що люблять старувать, кажуть: вони не так старі, як давні. Ном. № 8645.
Тиранство, -ва, с. Тираннія, тиранство. Їх за сліпе тиранство повчив ножем крівавим гайдабура. К. ЦН. 178.
Штанодран, -ну, м. Раст. = драпустан, Azalca pontica L. ЗЮЗО. І. 113.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ДРІБУШЕЧКИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.