Гурча́ти, -чу́, -чи́ш, гл. 1) Гудѣть, журчать. Де взялися бурі й вітри, — і стучать, і гурчать. Дощ гурчить. 2) Ворковать. На церкві голуб гурче. 3) Рычать. Іди у ліс, будеш медведьом та й будем гурчати, поки світа. 4) О свиньѣ: имѣть случку.
Джеркота́ти, -кочу́, -чеш, джеркоті́ти, -кочу́, -ти́ш, гл. = Джерґотати. Яка мальована та штучна птиця! вертиться, джеркотить, по дереву скака. Все тямлють, джеркотять, як гуси по німецьки. Жиди джеркочуть тілько та дурять людей хрещених.
Дорі́д, -ро́ду, м. Урожай.
До́ста нар. = досить.
Затя́жок, -жку, м. = затяг. Ходив по Вкраїні, водячи затяжки.
Пейс, -са, м. Пейсъ. (Берко) ходить було, тільки колите довгими чорними пейсами.
Переконання, -ня, с. Убѣжденіе.
Перестрашити, -шу́, -ши́ш, гл. Перепугать, испугать.
Убір, убо́ру, м. Уборъ, нарядъ. 2) — церко́вний. Церковное облаченіе.
Шанталавий, -а, -е. Изорванный, въ лохмотьяхъ.
