Бунчуковий, -а, -е. 1) Относящійся къ бунчуку.
2) — товариш. Почетное званіе, которымъ сначала украинскіе гетманы награждали сыновей генеральной старшини и полковниковъ, а позже, съ половины XVIII в., это званіе стали получать, при выходѣ въ отставку, полковники и чины полковой старшини. б. товариші сопровождали гетмана въ походѣ, находясь під його бунчуком. Иногда сокращенно, безъ существительнаго: Бувають військові, значкові, і сотники, і бунчукові.
Вичавлювати, -люю, -єш, сов. в. вичавити, -влю, -виш, гл. 1) Выжимать, выжать, выдавливать, выдавить. З проса не вичавиш молока. 2) Передавить всѣхъ. Не вичавиш бджіл в вулії.
Глумити, -млю, -миш, гл. Поражать, истреблять, портить. Наче кара Божа, що людей глумила. Дітвора глумить тільки отті оріхи. Було б тобі, вражий сину.... нас трох не кохати, нас трох не глумити.
Гро́но, -на, с. Виноградная кисть, гроздь. Ум. Гро́ночко. Ви, гроночки, не гронітеся.
Каз, -зу, м. Бѣшенство. Нехай на тебе каз найде.
Музи́ка, -ки 1), ж. Музыка. Троїста музика йграє що є духу. 2) м. Музыкантъ. Пропустіть, пропустіть — музики йдуть. 3) м. Охотникъ. О, я замолоду був великий музика до горілки. Ум. музиченька. Наймай музиченьки.
Нахватати, -та́ю, -єш, гл. = нахапати.
Покора, -ри, ж. Покорность, смиреніе. Цнота і покора не має місця у панського двора. Що питали, на все одмовляв з покорою.
Роспалина, -ни, ж. Трещина, разсѣлина. Темно було у печерях.... Де зверху, у городу роспалину, сояшний промінь ронив ссяющу стягу.
Сестрики, -ків, мн. Раст. Melampyrum nemorosum L.
