Давнина́, -ни́, ж. Старина, древность. Стали теревені гнуть, давнину згадувать; потрошки-потрошки і розбили свою тугу. Да́вня давнина́. Давно прошедшее время. Давня то давнина, а наче вчора діялось. Що мені нагадала ця пісня? Яку давню давнину пригадала вона мені! І мою молодість, і мою покійницю, і мої літа давні. У причтах-приказках уста мт отверзу, про давню давнину тобі я возглаголю.
Дерни́ця, -ці, ж. 1) Четвероугольникъ вырѣзаннаго для корма маленькихъ гусей дерна. 2) Доска. Ой і казав пан Каньовський дерниць накупити, молодої Бондарівні домовину збити.
Закоси́чуватися, -чуюся, -єшся, сов. в. закоси́читися, -чуся, -чишся, гл. Украшать, украсить, убирать, убрать себѣ голову или головной уборъ цвѣтами. То же, что и заквітча́тися. Закосичилася дівка. Иногда прилагается и къ другимъ украшеніямъ головы, могущимъ играть роль цвѣтовъ. Ой упала зоря з неба, та й розсипалася, а Марця ю позбірала, закосичилася. Значитъ также и вообще украшаться, украситься цвѣтами. Напр. гуцулы говорятъ, что весною полони́на закоси́читься, т. е. покроется цвѣтами.
Мирськи́й, -а́, -е́ Мірской, свѣтскій. Тісно було нашому юноші в монастирі і не до вподоби серед мирського товариства.
Промисел, слу, м. Промыслъ.
Роскобіжкатися, -каюся, -єшся, гл. Разжиться.
Сіменник, -ка, м. Дерево, оставленное при вырубываніи лѣса несрубленнымъ.
Слиз, -зу, м.
1) Слизь.
2) Раст. Malva silvestris.
Стишка нар. = стиха 2. Знишка та стишка. Так як та свиня: стишка мішки рве.
Шморгнути, -гну́, -не́ш, гл. Однокр. отъ шмо́ргати.
1) Дернуть.
2) Ударить.
3) Удрать, вбѣжать, выбѣжать. Сказала та й шморгнула з хати. Да попівни шморгнув.
