Зрода, зро́ду, зроду-звіку, нар.
1) Вона зрода й у церкві не була. Чи був у тебе батько зроду? Ой я зроду лишенька не знала. Зроду я заміж не піду. зроду-віку. Никогда еще. Зроду-віку не бум такого, а тепер: ось тобі, на!
2) Никакъ, никоимъ образомъ. Такі капосні люде, що мені не можна зроду-звіку на селі вдержатись.
Крутій, -тія, м. Плутъ. О, не дуже водись з ними, гроші не дуже позичай, бо крутії вони добрі.
Луска́, -ки, ж. 1) Чешуя. Пливе щука з Кременчука, луска на їй сяє. На свиті латок, як на коропі луски. 2) Лузга; шелуха. Ум. лусочка. лущи́ця.
Мене́ний, -а, -е. Поименованный, названный. У мененому селі жінка вдова злю билась з парубком.
Повідгризати, -за́ю, -єш, гл. Отгрызть (во множествѣ).
Порадниця, -ці, ж. Совѣтница. Ой мати, мати — порадниця в хаті. Сестриці ви, порадниці, порадьте ж ви мене. Ум. порадничка. Моя матінко, моя й порадничко.
Посихати, -ха́ю, -єш, гл. Высыхать, засыхать. Ой у степу на долині трава посихає.
Розважувати, -жую, -єш, гл.
1) Развѣшивать, развѣсить.
2) = розважати, розважити 2.
Шибка, -ки, ж.
1) Оконное стекло. Cм. шиба.
2) Кучка изъ трехъ сноповъ. Гречку кладу в шибку.
Шкідний, -а, -е. Вредный.
