Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

зурочити

Зурочити, -чу, -чиш, гл. Сглазить. Дівчатам годиться иноді вмиваться з помийниці, щоб хто не зурочив. Грин. II. 31. Лихе око зурочило наше щастя. О. 1862. VIII. 21.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 189.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗУРОЧИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗУРОЧИТИ"
А́кати, -каю, -єш, гл. Часто повторять меж. а.
Жерні́вка, -ки, ж. = жарнівка.
Заку́тати, -ся. Cм. закутувати, -ся.
Зба́братися, -раюся, -єшся, гл. Выпачкаться въ грязи. Збабрався в болоті. Вх. Лем. 417.
Метла́стий, -а, -е. = мітластий. Метласта борода. К. ЦН. 224.
Окидь, -ді, ж. Легкій весенній снѣгъ (послѣ того, какъ зимній уже растаялъ). Міусск. окр.  
Оковзнутися, -ну́ся, -не́шся, гл. Поскользнуться. О. 1861. X. 35.  
Позатверджувати, -джую, -єш, гл. Утвердить (во множествѣ).
Поодр.. Cм. повідр..
Тернослива, -ви, ж. = тернослив. Анн. 275. Ум. терно́сливка, терно́сливочка.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЗУРОЧИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.