Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

зурочення

Зурочення, -ня, с. Сглазъ. Гол. III. 4.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 189.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗУРОЧЕННЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗУРОЧЕННЯ"
Верхи нар. Верхомъ. Наганяє його верхи на коні пан. ЗОЮР. II. 47. Климець сів верхи, пробіг скільки там. Рудч. Ск. I. 69.
Вичубити, -блю, -биш, гл. Выдрать за волосы. Доладу його вичубив. МВ. (КС. 1902. X. 155).
Заси́віти, -вію, -єш, гл. 1) Посѣдѣть. 2) Засѣрѣть. Аф. 434.
Насини́ти. Cм. Наси́нювати.
Пришкандибати, -ба́ю, -єш, гл. Прійти, хромая. Насилу оце пришкандибав до вас, — слизько дуже йти. Харьк.
П'ятина, -ни, ж. Пятая часть. Желех.
Розрівняти, -няю, -єш, гл. Выровнять, сравнять.
Фуфулиця, -ці, ж. = фуфалицяЖелех.
Хорий, -а, -е. = хворий. Хора я, хора, мусить я умру. Лукаш. 14.
Чого 1) Род. пад. мѣст. що. Чи не бажаєш ти чого? МВ. І. 77. 2) Какъ нар. Зачѣмъ, почему, отчего? Чого ви лаєтесь? хиба вас поле засіяно. Ном. № 9230.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЗУРОЧЕННЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.