Галівник, -ка, м.
1) Канатъ, которымъ тянуть паромъ.
2) Работникъ, тянущій судно, бурлакъ. Cм. галювати 1.
Замотили́читися, -чуся, -чишся, гл. Объ ульѣ пчелъ: имѣть въ себѣ вощинную моль. Переносно: Семинарія, бачте, замитиличилась, треба підчистити.
Осліпнути, -ну, -неш, гл. Ослѣпнуть. Гіркий світ: тато й мама осліп, а діти помацки ходять.
Перевішувати, -шую, -єш, сов. в. перевішати, -шаю, -єш, гл.
1) Перевѣшивать, перевѣсить, повѣсить на другое мѣсто.
2) Только сов. в. Перевѣшать. Сотник вас усіх перевішає.
Підкурюватися, -рююся, -єшся, сов. в. підкуритися, -рюся, -ришся, гл. Подкуриваться, подкуриться. Підкурюються од бишихи.
Повідстрявати, -ряємо, -єте, гл. Отстать, отступиться (о многихъ).
Похитатися, -та́юся, -єшся, гл. Пошататься, покачаться.
Рогітра, -ри, ж. У гребенниковъ: перерѣзанная по длинѣ обыкновенная столярная пила.
Товди, товді, нар. = тоді. Товди собі зробили вечеру. Товді я була весела, як у батенька я жила.
Убрання, -ня, с. 1) Одежда; платье. Чи бачиш, як ми обідрались? убраннє, постоли порвались. Чого чорт плаче? — що панам убрання не настаче. (одм.). Ішла вона в білім як сніг убранні. Поздирали з неї дорогі коралі і бекешу, і все гарне вбрання: і чоботи червоні, і спідницю, і хустку. 2) Брюки, штаны. Ум. убраннячко.
