Вирячувати, -чую, -єш, сов. в. вирячити, -чу, -чиш, гл. — очі. Вытаращивать, вытаращить глаза. Яким знов вирячив очі на свою жінку.
Гони́тися, -ню́ся, -нишся, гл. 1) = Гнатися 1 и 2. Шось за парень за волом гонився. 2) — з ким. Гнать что. Паші нема, — уже він гонився з телятами на городи. 3) Имѣть случку. 4) — з ро́зумом. Размышлять, раздумывать. Він ся з розумом гонит що́ робити.
Гримоті́ти, -чу́, -ти́ш, гл. = Грімотати.
Гро́шик, -ка, м. 1) Ум. отъ гріш. 2) Гро́шики. Деньги. З Німеччини йде, грошики несе.
Домовни́к, -ка, м. 1) = домівник. 2) = домовик. Відьма не ходить туди, де єсть домовник: він її зараз укладе.
Запроводжа́ти, -джа́ю, -єш, сов. в. запрова́дити, -джу, -диш, гл. 1) Заводить, завести; отводить, отвести; относить, отнести. У новую комірочку запровадять. Попові пишу сіру корову, щоби мене запровадив гарно до гробу. 2) Заводить, завести, учреждать, учредить. Запровадив школи і дрюкарню в Ракові і Білгороді. Нового не запроваджай, старовини держись.
Лу́згати, -гаю, -єш, гл. = лузати.
Невтомливий, -а, -е. = невтомний. Наче благодать Божа допомагає невтомлива, невсипуща.
Новобранець, -нця, м. Новобранець. Випровожала матусенька сина да у тиї новобранці.
Роспука, -ки, ж. Отчаяніе. О, розлука, мій миленький, розлука, розлука, — комусь буде потішенька, а мені роспука. Ударила з роспуки об поли руками.
