Зако́нний, -а, -е. Законный. зако́нне сло́во, зако́нні ре́чі. Обрядовыя выраженія, обязательныя при народныхъ обрядахъ, напр. свадебныхъ. Говорили старости законні речі про куницю. Поки староста се законне слово казав, Маруся у кімнаті все поклони била, щоб батько оддав її за Василя.
Збу́й-Вік, -ка, м. 1) = збудь-вік. Як що баба стара, то кажуть на неї: ця вже баба збуй-вік; він збуй-вік. 2) мн. Мелкое или малоцѣнное имущество. Жидівські збуй-віки погоріли.
Зманювати, -нюю, -єш, сов. в. змани́ти, -ню́, -ниш, гл. Сманивать, сманить.
Обсягати, -гаю, -єш, гл. Охватывать.
Ослоник, -ка, Ум. отъ ослін.
Повнаджуватися, -джуємося, -єтеся, гл. Повадиться (о многихъ).
Покохатися, -хаюся, -єшся, гл. Полюбить другъ друга. З сиротою покохалась. Бодай тебе, бодай мене, бодай нас обоє! А що ж ми покохались на лишечко своє.
Роздобуток, -тку, м.
1) Раздобываніе, добываніе, добыча, промыселъ. А ну лишень на роздобутки. Опріч хліборобства, инших роздобутків не трапляється.
Скидатися 2, -даюся, -єшся, гл. Спохватиться, броситься. Скидались шукати, коли ж нема. Скидався хортів годувати тоді, як на влови їхать.
Тяжчити, -чу́, -чи́ш, гл. Дѣлать тяжелѣе.
