Борикати, 1) -каю, -єш, гл. Рыть рогами. Сам бик землю борикає і на себе кидає. Киртиця борикат землю. 2) -чу, -чеш, гл. Мычать. Ходить волик понад Дунай, сумненько бориче.
Бухикати, -каю, -єш, гл. Кашлять. Так закашляется, що ну! Бухикаєш та й бухикаєш.
Величночесний, -а, -е. Высокочестный, благородно честный.
Зарештува́ти, -ту́ю, -єш, гл. Арестовать.
Маніве́ць, -вця́, м. Путь не по проложенной дорогѣ, а минуя ее. Хоч би спустився я і в смертную долину, з тобою, Боже мій, і там я не загину: і звідти манівець твій жезл мені покаже, і палиця твоя дорогу правди вкаже. Мов божевільний дрегнув із поля додому. Не гледів і дороги, манівцем так і стрибає. Що ти пійдеш да доріжкою, а я піду манівцем. Бери, сестро, срібло-злото та йди манівцями, щоб ми тебе не догнали, щоб ми тебе не вбили.
Огрядненький, -а, -е., Ум. отъ огрядний.
Пиловиння, -ня, с. соб. = пиловини.
Почесати, -шу́, -шеш, гл.
1) Расчесать, причесать (многихъ). Усі дівки та молодії почесані йдуть.
2) Почесать нѣкоторое время (волосы).
3) Побѣжать, быстро пойти. Повернула круто наліво, почесала яриною.
Умовний, -а, -е. 1) Условный.
2) Сговорчивый, котораго легко уговорить.
Штовх! меж. Толкъ! Та зараз дядька штовх тихенько.