Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

индичка

Индичка, -ки, ж. Индѣйка. Чуб. V. 636.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 193.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ИНДИЧКА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ИНДИЧКА"
Виприщити, -щить, гл. безл. Покрыться прыщами.
Галаджійка, -ки, ж. Небольшой плужокъ съ прямой градилью, безъ колісні. Одесс. у.
Дя́тел, -тла, м. Дятелъ. Чорт би дятла знав, як би не його ніс. Чуб. І. 250.
Здогі́н, -го́ну, м. Доганка, погоня. на здогін. Въ догонку, въ погоню. Я за ним на здогін, — на тобі макогін. Чуб. V. 1160.
Кожан, -на, м. = кажан.
Наки́нути, -ся. Cм. накидати, -ся.
Обмотуватися, -туюся, -єшся, сов. в. обмота́тися, -та́юся, -єшся, гл. Обматываться, обмотаться.
Покомизитися, -жуся, -зишся, гл. Покапризничать, поупрямиться. Не зважай на неї: покомизиться та й перестане. Богодух. у.
Рихва, -ви, ж. Желѣзное кольцо, желѣзный обручъ, обхватывающій что либо для скрѣпленія. Черк. у. Ум. ри́ховка.
Утарабанити, -ню, -ниш, гл. Втащить, вбросить. Втарабанили б у воду. Мнж. 132. Втарабанила вона в діжу і житного (борошна). Мнж. 98.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ИНДИЧКА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.