Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

ір

Ір, -ру, м. = аїр. = гав'яр. Мил. М. 20.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 199.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ІР"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ІР"
Кобеля, -лі, ж. 1) Корзина. Вх. Зн. 26. Постав, мати, кобелю, де я мала постелю. Гол. 2) Сумка, котомка. Набірають калачів-гусочок в кобелі (торбинки) скільки спроможуть. О. 1862. IV. 30. 3) Рыболовный снарядъ, похожій на сак. Чигирин. у.
Кожушаний, -а, -е. Относящійся, свойственный кожуху. Кожушана латка за рідного батька. Ном. № 11162.
Круг II, нар. Вокругъ. На ріках круг Вавилона, під вербами в полі, сиділи ми. Шевч. Круг його гукають. К.
Нитота, -ти, ж. Раст. Lycopodium selago. Шух. І. 20.
Перешматувати, -ту́ю, -єш, гл. Перервать.
Пожовтіти, -тію, -єш, гл. = пожовкнути.
Пообмахувати, -хую, -єш, гл. Обмахнуть (во множествѣ).
Ріжджа, -жі, ж. Хворость. Угор.
Стояк, -ка, м. 1) Часть ткацкаго станка. Cм. верстат. Вас. 165. 2) Часть звіяшок (Cм.). МУЕ. III. 14.
Тілечко I нар. Ум. отъ тілько.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ІР.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.