Ватага, -ги, ж. 1) Ватага, отрядъ, толпа; шайка. Простяглася по діброві по над Дніпром козацька ватага. І наплодилось у тім болоті чортяк до врага, — не багацько їх — ціла ватага. Яка ж ватага розбішак! 2) Стадо мелкаго скота. Ой я козак нетяга, в мене овець ватага. Віджени поров у череду, а овечок і телят у ватагу. 3) Стал. Вовків ціла ватага. Ум. ватажка.
Велетень, -тня, м. Великанъ, исполинъ, гигантъ. Велетні то були високі, високі люде — от як дерева. Велетню у світі недовго жити. Велетень у громаді — як правда в пораді.
Виплатити, -ся. Cм. виплачувати, -ся.
Доте́рпіти Cм. дотерплювати.
До́хід, -хо́ду, м. 1) Плата, заработокъ. Вставай та дохід давай, бо вже ти, козаченьку, зовсім здоров. (Слова знахарки паціенту). 2) Вознагражденіе (натурой или деньгами), даваемое коля́дникам. Виносьте дохід паляницю й хліб. Боже, дай вечір добрий та давайте дохід довгий. Cм. недохід. 3) Платье и обувь для слуги (наймита).
Забу́ти, -ся. Cм. забува́ти, -ся.
Люля́та Въ колыбельн. припѣвѣ. Люлі, люлі, люлята.
Молоде́ча, -чі, ж. соб. Юноши, парни, молодежь.
Навида́тися, -да́юся, -єшся, гл. Наглядѣться, насмотрѣться. З ким люблюся — не наговорюся, з ким кохаюсь — не навидаюсь.
Розбір, -бо́ру, м. Разборъ, различіе. Нікому нема розбору, не вважають нікого.
