Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

кубло

Кубло, -ла, с. 1) Логовище. Звіря... в своїм кублі недвижно спочиває. К. Іов. 82. 2) Гнѣздо, преимущественно вырытое въ землѣ, a затѣмъ и всякое. На Благовіщення і птиця не несеться й кубла не в'є. Ном. № 418. 3) Въ переносномъ значеніи также человѣческое жилье. Да чого ти, Марусе, без кубла? Мет. 4) = водня. Черниг. г. Ум. кубелечко, кубельце. Знайшла ж бо я кубелечко, де утка несеться. Мет. 107. Туга коло серця як гадина в'ється, ізвила кубельце коло мого серця. Чуб. V. 473.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 317.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КУБЛО"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КУБЛО"
Безладний, -а, -е. Безпорядочный; не имѣющій порядка, анархическій.
Вищенар. Выше. Молоде орля, та вище старого літає. Ном. № 7322. Вище лоба очі не ходять. Ном. № 1017. Хто вище злізе, дужче пада. Ном. № 14313.
Же́жель, -ля, м. Мѣсто, открытое для вѣтра. Борз. у. І сів же на жежелі. Прилуц. у.
Заго́нити, -ню, -ниш, гл. = заганяти.
Задрі́пати, -ся. Cм. задріпувати, -ся.
Зи́чний, -а, -е. Зычный, громкій, звучный. І замірив у дуків зичний голос. К. Іов. 61.
Піваркушевий, -а, -е. Полулистовой. Желех.
Плюскання, -ня, с. Плесканье.
Поземний, -а, -е. Горизонтальный. Желех.
Поміть, меті, ж. Кучка сжатаго, но еще не связаннаго въ снопы хлѣба. Збіжє на пометі. Вх. Зн. 52. Cм. помет.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КУБЛО.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.