Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

кужелина

Кужелина, -ни, ж. = кужіль. Навинула кужелину, та й не пряла. Грин. III. 325.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 320.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КУЖЕЛИНА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КУЖЕЛИНА"
Бурмистрівна, -ни, ж. Дочь бургомистра.
Вж... Cм. уж...
Дзьо́па, -пи, ж. 1) = Дівчина. Юж дзьопа оддати. Вх. Лем. 409. Вх. Уг. 236. 2) Старый платокъ. Вх. Лем. 409.
Задму́хати, -хаю, -єш, гл. Задуть.
Запеча́тати Cм. запеча́тувати.
Менджу́н, -на, м. Барышникъ, занимающійся мѣной лошадей. Найшов менджуна: продавай, кажу, мого коня аби кому. Лебед. у.
Надбі́чи гл. = недбігти. Желех.
Правосудний, -а, -е. Правосудный. Потомство правосудне. К. ЦН. 290.
Тройзілля, -ля, с. = троєзілля. А взяв козак тройзілля копати, взяла над ним зозуля кувати. Гол. Ум. тройзіллячко.
Ужалітися, -лі́юся, -єшся, гл. Сжалиться, пожалѣть кого. Ой пішла б ти, сиротино, мачухи б просила: може б вжалілась таки й сорочку пошила. Грин. III. 412.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КУЖЕЛИНА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.