Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

кука

Кука, -ки ж., дѣтск. Вошь. Ном. № 4762. О. 1862. IX. 119. дати куну в руку. Дать взятку. Чуб. І. 231.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 320.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КУКА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КУКА"
Відучувати, -чаю, (-чую), -єш, сов. в. відучити, -чу, -чиш, гл. Отучать, отучить.
Горішня́нин, -на, м. Живущій на верхнемъ концѣ села. Фр. Пp. 72.
Даре́мщина, -ни, ж. = Дарівщина.
Закрасува́тися, -су́юся, -єшся, гл. 1) Начать красоваться. 2) О хлѣбахъ: зацвѣсти. Жита закрасувались. Г. Барв. 147.
Заруся́віти, -вію, -єш, гл. Сдѣлаться русымъ.
Одноженство, -ва, с. Единобрачіе.
Потеря, -рі, ж. Порча, вредъ. Він остався на дорозі, бо йому трапилась потеря: упряж порвалась. Борзна.
Розімкнути, -ся. Cм. розмикати, -ся.
Угороджуватися, -джуюся, -єшся, сов. в. угороди́тися, -джу́ся, -дишся, гл. Вонзаться, вонзиться.
Черлениця, -ці, ж. ? Закувала зозуленька ой під черленицев. Гол. І. 161.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КУКА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.