Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

блощичий

Блощичий, -а, -е. Принадлежащій, свойственный клопу. Сим. 130.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 75.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БЛОЩИЧИЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БЛОЩИЧИЙ"
Виложити, -жу, -жиш, гл. 1) = викласти. Глибоку криницю виложив цямриною. Шевч. Виложив з печі хліба. Рудч. Ск. Та й важно пісню виложено. Харьк. у. 2) Наложить плату, сдѣлать налогъ. І землю взяли під толоку, ще й виложили платити від жадної товаряки. Павлогр. у. (Залюбовск.).
Відзначати, -ча́ю, -єш, сов. в. відзначити, -чу, -чиш, гл. Отмѣчать, отмѣтить.
Неосяжно нар. 1) Необъятно. 2) Недостижимо.
Печать, -ти, ж. Печать. Чуб. II. 272. Ум. печатка.
Поверхничка, -ки, ж. 1) Ум. отъ поверхниця. 2) Родъ вышивши. Чуб. VII. 427.
Помурчати, -чу́, -чи́ш, гл. Помурлыкать.
Понакидати, -да́ю, -єш, гл. Набросать (во множествѣ). Понакидали діти в хаті. Харьк. Ік Різдву сніги понакидають. Грин. III. 373.
Почуріти, -рю́, -ри́ш, гл. Потечь струей. А кров почуріла по білому кабатові. Федьк.
Слуква, -ви, ж. Вальдшнепъ.
Уздениця и уздіниця, -ці, ж. Недоуздокъ. Вх. Зн. 73.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова БЛОЩИЧИЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.