Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

лунути

Лу́нути, -ну, -неш, гл. Умереть. Щоб я лунув, коли не правду кажу! Н. Вол. у. Як іззів я посмоктаної гадюкою полуниці, то трохи не лунув. Я мало не лунула з плачу. Н. Вол. у. Хоч лунь, а їдь! Н. Вол. у.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 381.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЛУНУТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЛУНУТИ"
Гарбузище, -ща, м. Ув. отъ гарбуз.
Джегерь, -ря, м. Хватъ, щеголь. Харьк. (А. Павловъ).
Зразовий, -а, -е. Къ зразам относящійся. (Понесли) зразову до ріжків печінку. Котл. Ен. II. 9.
Кохітник, -ка, м. Раст. Rhododendron ferrugineum. Шух. І. 22.
Красулька, -ки, ж. 1) Ум. отъ красу́ля. 2) Насѣк. Karabus nitens. Вх. Пч. І. 5. 3) мн. = красоля. ЗЮЗО. І. 139.
Нетямний, -а́, -е́ Безчувственный, находящійся въ безсознательномъ состояніи. Та й повінчала нетямну вже мертву. К. ПС. 21. З купелі саджали в купіль, як малу дитину, полумертву, невладущу нетямну людину. К. МБ. XI. 146.
Погожий, -а, -е. 1) Ясный, чистый, свѣтлый. Не погожа в ставу вода, — летять (утенята) до криниці. Чуб. V. 169. З погожої криниченьки коня напувати. Грин. III. 689. Погожий сояшний день. К. ЧР. II. 41. 2) Благопріятный, попутный (о вѣтрѣ). Погожий вітер дме.
Порозсуджувати, -джую, -єш, гл. Разсудить (многихъ).
Промова, -ви, ж. Рѣчь. Царь Наливай промову промовляє. К. ЦН. 240. Богослов казав промову над якимсь помершим паном. Грин. І. 230. Ум. промовка.
Ставчатий, -а, -е. Составной. Желех.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЛУНУТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.