Дзю́ба́ти, -баю, -єш, одн. в. дзю́бну́ти, -ну, -неш, гл. Клевать, клюнуть. Пшениці не дзюба, водиці не п'є. Пане-господару, на вашім дворі да три голуби, пшеницю дзюбають. Дзюба́ти насі́ння. Вылущивая, ѣсть сѣмячки (о людяхъ).
Зли́гти, -гну, -неш, гл. Спасть, смягчиться. Уже злиг мороз.
Зміцнити Cм. зміцняти.
Лупеси́ння, -ня, с. Снятая кожица, кора, скорлупа. Cм. лупесати.
На́ймит, -та, м. Наемникъ, нанятый работникъ. Ум. наймито́к, на́ймитонько ( ), наймито́чок. Чого ти, наймитку, так рано встаєш? — Та я то обуваннячком, то одяганнячком надолужу. Іде наймит із панщини, на воли гукає; а хазяйка з усіх мисок вечерю зливає: «Отсе ж тобі, наймиточку, вечеря з обідом, — не доїси вечерею, то доїдай хлібом; та не берись, наймиточку, до хліба м'якого, — візьми собі на полиці сухаря цвілого». Ув. наймити́ще, наймитюга. Приймай, жінко, та вареники, бо вже йде наймитище. Доорався бідний наймитюга до вечірнього впруга.
Нака́зувати, -зую, -єш, сов. в. наказа́ти, -кажу́, -жеш, гл. 1) Приказывать приказать. 2) Передавать, передать словесно. Накажи братові, щоб він приніс граблі. Да далеченько мій миленький, — ніким наказать... Да накажу я свойму милому хоть рідним братком. Ой накажи, галко, ой накажи, чорна, од кошового вісти. Говорить, наговорить много. Наказав стільки, що й не переслухаєш. наказав на вербі груш. или: наказав три мішки гречаної вовни. Наговорилъ невозможнаго, несбыточнаго, несообразностей.
Натрус, -су, м. = натруска 1.
Попойти, -йду, -йде́ш, гл. Идти долго. Як попойшли ми день та другий, так на третій як повставали, то вже я не ступну на ноги.
Розралити, -лю, -лиш, гл. Распахать ралом.
Чикало, -ла, с. = чапавка.