Безклопотний, -а, -е. Не имѣющій заботъ, неозабоченный, беззаботный.
Висипати, -па́ю, -єш, сов. в. висипати, -плю, -пеш, гл.
1) Высыпать, высыпать. Висипав я на стіл жменю дукатів.
2) Выливать, вылить. Висип всенький борщ у миску.
3) Высыпать, появляться, появиться во множествѣ. Висипали запорожці — лиман човни вкрили.
4) Насыпать, насыпать. Та висип же, мила, високу могилу.
5) Усыпать, усыпать.
Дубля́, -ля́, с. соб. Дубье, дубы. Там дубля таке, що одна деревина варт шість карбованців.
Коханець, -нця, м. Бозлюбленный. Ой хоч ламай, хоч не ламай мизинного пальця, як не було, то й не буде над мене коханця.
Повимантачувати, -чую, -єш, гл. = повидурювати.
Правотитися, -чуся, -тишся, гл. = правуватися. Відобрала пелеханя сокола від мене. Відобрала, відобрала, не є што любити, щі би мі ся з пелеханев сім раз правотити.
Ринути, -ну, -неш, гл. Сильно течь. Ой не спиняйте у ставу води, нехай вода рине. Переносно о людяхъ: валить толпой. До сіней як хмара ринуть, товпляться, гукають.
Розрух, -ху, м. 1) Возмущеніе, мятежъ, бунтъ. 2) Смута, тревога, смятеніе. А тут вже розрух зробився: шукають тії молодиці: порозбігалися скрізь, якою вона дорогою йшла, та й найшли у житі. Cм. і.
Увозити, -вожу, -зиш, сов. в. увезти, увезу, -зеш, гл.
1) Ввозить, ввезти, завозить, завезти. Не то кінь, що в болото ввезе, а то що з болота вивезе.
2) Только сов. в. Провезти. Мене, брата піхотинця, міждо коні беріте, хоч милю увезіте.
Цірчати, -чу, -чиш, гл. = цвірчати. Цірчат воробці.
