Виковувати, -вую, -єш, сов. в. викувати, -кую, -єш, гл. Выковывать, выковать. З того заліза він викував плуга. Чого Бог не дасть, того і коваль не викує. 2) Кричать, прокричать (о кукушкѣ). Що викувала вже зозуля, — проживай, а більше — шкода у що й бажаєш.
Клямра, -ри, ж. = клямбра і.
Незлостиво нар. Незлобно.
Попонеділкувати, -кую, -єш, гл. Попоститься. Іди, небого, не журися, попонеділкуй, помолися.
Росташуватися, -шуюся, -єшся, гл. Разложить что-либо. Росташувавсь, мов жид у ярмарку. Кожна з своїм крамом росташувалась.
Сей, ся и сяя, се и сеє, мѣст.
1) Этотъ, эта, это. Прости, Боже, сей раз. Сеї ласки я і в жида достану. Се ж наша батьківщина. За сеє ж дівку чорнобриву, товстеньку, гарну, уродливу тобі я далебі що дам. Чом се хата не метена? То се така твоя добрість? сеє не теє. Се да то. Сидимо у її рідні: тепер вони сеє не теє.... балакали, а далі.... се б то. То есть. А його жінка, се б то Олена, що була хорунжівна. коли се. Какъ вдругъ, какъ вотъ. Їдуть собі, коли се — мишаче військо.
Тринькання, -ня, с. Расточительность, мотовство.
Укаляти, -ляю, -єш, гл. Опачкать.
Хвершал, -ла, м. Фельдшеръ.
Черствіти, -вію, -єш, гл. Черствѣть. Хліб черствіє.
