Віддаляти, -ля́ю, -єш, сов. в. віддалити, -лю, -лиш, гл. Отдалять, отдалить, удалять, удалить. Бог віку прибавив, а від смерти оддалив.
Дудла́вий, дудли́вий, -а, -е. = дуплавий. Дудлаве дерево.
Ду́чечка, -ки, ж. Ум. отъ дучка.
Заплі́снявий, -а, -е. Покрытый плѣсенью.
Збі́й, збо́ю и збо́я, м. 1) Утоптанная земля. Пшеницю сіють на збої. 2) Разбойникъ. Няхай она знає, збоєв синів має.
Зді́бність, -ности, ж. Пригодность, годность; способность. Постеріг я в нім тогді велику здібность до поетичного критицізму.
Кидатися, -даюся, -єшся, [p]одн. в.[/p] кинутися, -нуся, -нешся, гл.
1) Бросаться. Кинувсь до Шрама і поцілував його. Кидається і сірою собакою, і білою собакою, та ради не дасть. Кинулася до Ганнусі і в коси впилася.
2) Обращаться. Вже й на прощу ходили, і до знахарів кидались — не пособляє.
3) Впадать. Там, де Случ з Горином кидається у Припець, — звідти ми пригнали.
4) Биться (о сердцѣ, пульсѣ). А серце моє кидається, кидається.
5) не кидатися чого́. Придерживаться, не оставлять. До Св. Духа не кидайся кожуха. Цілий вік він брехав, дак того хліба не кинеться, поки і вмре. першого купця не кидайся. Не упускай перваго покупщика. Чи стала ціна, чи не стала, а ти первого торгу не кидайся.
Пообважувати, -жую, -єш, гл. Отяготить, обременить (во множествѣ)
Рватися, рвуся, рвешся, гл.
1) Рваться, разрываться. Де коротко, там і рветься. Пани бються, а в нашого брата чуби рвуться.
2) Надрываться, изнемогать Плучач оре і в праці рветься, а панське черево оттак аж дметься.
3) Порываться, рваться. Рветься, як дурний до образа. Не рвися, як собака на ретязі. Серце рвалося, сміялось.
Сіверко, сіверно, нар. Холодно. Сіверко на дворі.
