Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

павич

Павич, -ча, м. 1) Павлинъ-самецъ. Ручку з ручкою зчепивши, мов павич і пава, йшли із церкви молодії, роду честь і слава. Мкр. Н. 2) мн. Родъ вышивки на женской сорочкѣ. Чуб. VII. 427.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 85.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПАВИЧ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПАВИЧ"
Ата́сь! меж. См. Тась.
Безгрошев'я, -в'я, с. Безденежье.
Доми́слитися Cм. домислятися.
Надрі́зати Cм. надрізувати.
Напа́ритися, -рюся, -ришся, гл. Напариться.
Напеча́тати, -таю, -єш, гл. = надрукувати.
Провідний, -а, -е. 1) Путеводный, руководящій. 2) — тиждень. Ѳомина неділя.
Рострата, -ти, ж. Растрата. Добро покидати чужим людям, чужим дітям нп сміх, ни рострату. Шевч. 99.
Сіканка, -ки, ж. 1) Порка, наказаніе розгами. Лохв. у. 2) Сѣченная капуста.  
Чортяк, -ка, м. = чорт. З тих склепів виходит чортяк. Гн. І. 214. Пішли до того замку і здибали чортяка. Гн. І. 213.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПАВИЧ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.