Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

відважити

Відважити, -ся. Cм. відважувати, -ся.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 205.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВІДВАЖИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВІДВАЖИТИ"
Гарикатися, -каюся, -єшся, гл. Спорить, ссориться, перебраниваться. Вони тільки й роблять, що гарикаються увесь день.
Заву́шниці, -ць, ж. мн. Опухоль за ушами.
Котовий, -а, -е. Кошачій.
Лема́чка, -ки Малорусска изъ Венгріи, жительница долинъ за Бескидами. Желех.
Мося́жництво, -ва, с. Выдѣлка различныхъ вещей изъ желтой мѣди. Шух. І. 272.
Підсукати Cм. підсукувати.
Попільниця, -ці, ж. Капустная тля. ХС. III. 50. Cм. попелюха, попільнуха.
Посмирнішати, -шаю, -єш, гл. Присмирѣть. Зробиться сумною і на яку часину посмирнішає. Стор. МПр. 153.
Роспочинатися, -наюся, -єшся, сов. в. роспочатися, -чнуся, -нешся, гл. Начинаться, начаться. К. Кр. 15. Роспочалось весілля. Левиц. І. 21.
Фуфалиця, фуфелиця, -ці, фуфеля, -лі, ж. = завірюха. Шух. І. 107. Желех.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВІДВАЖИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.