Вивіряти, -ря́ю, -єш, сов. в. вивірити, -рю, -риш, гл. 1) Провѣрять, провѣрить. Вивіряймо, чи багато чарок у пляшці. 2) Испытывать, испытать, извѣрить. Ти думаєш, козаченьку, що я уміраю, а я з тебе, молодого, ума вивіряю. Вивірив ти моє серце вдень і нічною добою.
Відставати, -таю, -єш, сов. в. відстати, -тану, -неш, гл. 1) Отставать, отстать. А того я (зозуля) кую, що від вас відстаю, мої чорні галочки. Од одного берега одстав, та до другого не пристав. 2) Отставать, отстать, отдѣлиться, отклеиться. Як помазав спину, — аж шкура одстала. 3) від журботи відстати. Отдохнуть отъ заботъ, печали. Нехай (чоловік-п'яниця) спить, нехай лежить, та нехай не встане. Нехай твоя бідна головонька од журботи одстане.
Голотонька, -ки, ж. Ум. отъ голота.
Доло́нечка, -ки, ж., доло́нька, -ки, ж. Ум. отъ долоня.
Забильня́к, -ка́, м. 1) Лишній волъ у чумаковъ. 2) Лишній человѣкъ.
Кумлик, -ка, м. = комарь. Ум. кумличок.
Недалеко нар. Недалеко. Ум. недалечко. Сказав би словечко, та вовк, недалечко. Недалечко села пасеться свиня.
Понайбільше нар. По большей части.
Скуйовдати, -даю, -єш гл.; скуйовдити, -джу, -диш,, гл.
1) Взъерошить, привести въ безпорядокъ (волоса).
2) Скомкать, смять. Скуйовдила спідницю.
3) Возбудить, взволновать. І всіх скуйовдила собой.
Хмиз, -зу, м.
1) Прутья, мелкій хворость, мелкія, тонкія вѣтви, уже отдѣленныя отъ дерева. Затріщав хмиз під ногами. Закидана доріженька хмизом.
2) Мелкая лѣсная заросль. Заросла дороженька хмизом. Хмизом, низом, попід вербами. Ум. хмизо́к. Нарубали хмизку та заплели хижку, та загнали овечечку-стрижку.
