Дворічня́к, -ка́, м. Двухлѣтняя лошадь.
Доліга́ти, -га́ю, -єш, гл. = долегати. Кінь знає, як му сідло долігає. До кого долігає, там рукою сягає.
Квок II, -ка, м. Въ сказкѣ: крестьянинъ, который брался высиживать цыплятъ.
Ницько, -ка, м. ? Грицько-ницько по болоту літав, жабенята хватав.
Підкорочувати, -чую, -єш, сов. в. підкороти́ти, -чу́, -тиш, гл. Укорачивать, укоротить. Вражі кравці не вгодили і каптан підкоротили.
Посилатися, -ла́юся, -єшся, сов. в. післа́тися и послатися, -шлю́ся, -шлешся, гл.
1) Посылаться, послаться, быть посланнымъ.
2) — ким. Только сов. в. Посылать кого. Чи післатись за чим, чи що треба кому, то ким, як не ретором? Вміла сь, мати, дочкою сь посилати. 3) Свататься, посылать сватовъ. Послався до неї, вона й рушники подавала. Посилався до дівчини та не сподобався, посилався цілий год хотів її взяти, — нагодила дідча мати товариша в хаті.
4) Ссылаться, сослаться. Послався циган на свої діти.
Раїна, -ни, ж. Пирамидальный тополь. На зріст височенька, гнучка, станочок як та рата.
Рідішати, -шаю, -єш, гл. = рідшати.
Собкати, -каю, -єш, гл.
1) Кричать «соб!». погонять налѣво (воловъ).
2) Помыкать. Він нами собкав, як волами, та й служили!
Шпичка, -ки, ж.
1) Заостренный конецъ, заостренная палочка.
2) Колючка на растеніи. К череді йшла — задрімала, на пеньки ноги позбивала,... на шпички очі повиймала.
3) Заноза.
