Вигоря́ти, -ря́ю, -єш, сов. в. ви́горіти, -рю, -риш, гл. 1) Выгорать, выгорѣть. Каганець вигорів. Вигорів увесь Батурин. 2) Выгорать, выгорѣть; желтѣть и сохнуть отъ сонца. Городи такі високі, що все вигоряє. Паша вигоріла до коріня.
Виноватити, -чу, -тиш, гл. = винувати. Винуватили його архиреї. Мине виноваті, — тих виноватьте.
Гать, -ті, ж. = гата, гатка.
Замасльо́нити, -ню, -ниш, гл. Замаслить.
Земля́, -лі́, ж. 1) Земля. Сирая земля, — ти ж мати моя. Будь багатий, як земля. Де проїдуть — земля горить, кров'ю підпливає. На тій землї ростиме инше древо. зе́млю роби́ти, управля́ти. Обрабатывать землю. Ой там будуть нашими костями землю управляти. уда́рити ли́хом об зе́млю. Забыть горе, оставить печалиться. Козацтво, ударивши лихом об землю, садило гайдука. 2) Земля, страна. Ги, земле турецька, віро бусурменська. Дума. Був у землі Уць чоловік на ймення Іов. Встає шляхецькая земля. Виходила до його вся земля. 3) Земля, земной шаръ. На місяці, як і на землі, єсть гори та долини. Земля у поясі має 37000 верстов навкруги себе. Ум. земе́лька, зе́мленька.
Крилас, -са, м. Клиросъ. На два криласи не можна співати.
Лапуватий, -а, -е. — сніг. Снѣгъ хлопьями. Золотонош. у. Cм. лапатий.
Позапльовувати, -вую, -єш, гл. Заплевать (во множествѣ). Позапльовував їм очі та й пішов.
Роїстий, -а, -е. Богатый роями. Пасіка роїста.
Солод, -ду, м. Солодъ. Варив чорт з москалем пиво, та й солоду відрікся.
