Ахи́! меж. = Кахи. Щось кашлянуло: «Ахи, чорнявий, озирнись бо, лукавий»!
Гирувати, -ру́ю, -єш, гл. Разсуждать, размышлять, соображать. Cм. ґерувати.
Зату́льщина, -ни, ж. Пошлина съ котла на винокуренномъ заводѣ.
Здмухну́ти Cм. здмухувати.
Курити, -рю́, -риш, одн. в. курну́ти, -ну́, -не́ш, гл. 1) Курить. Отто Гонта з Залізняком люльки закурили. Страшно, страшно закурили! І в пеклі не вміють оттак курить. Дурень нічим ся не журить: горілку п'є та люльку курить. 2) Дымить. Не курила, не топила, — на припічку жар-жар. 3) Пылить. Не кури бо так вимітаючи, — курить, як чорт дорогою! 4) Мчаться, подымая за собою пыль. Курить, як чорт од какаріку. Як ось... із Переяслава до Сомка гонець курить. 5) Кутить, пьянствовать. Троянці добре там курили: дали приманку всім жінкам, по вечерницях всі ходили, просвітку не було дівкам.
Попідбивати, -ва́ю, -єш, гл. То-же, что и підбити, но во множествѣ. Гвіздками чоботи попідбиваю. Я твої карі очі попідбиваю. Оден король... попідбивав під себе багато країв і миру.
Причвалати, -ла́ю, -єш, гл. Прибрести. Еней по берегу попхався.... аж гульк — і в город причвалав.
Розставання, -ня, с. Разставаніе, разлука. Cм. розстання. Цілуючись по братерський на розставанні. Невимовна мука — із милим розлука, розставання — серця розривання.
Улазний, -а, -е. Тотъ, въ который влазятъ. Влазний погріб.
Утуга, -ги, ж. = туга. На чужім краю є що їсти й пити, тілько серцю втуга, — ні з ким вогорити. Яка ж мені за тобою втуга великая.
