Вихрянути, -ну, -неш, гл. = вихрякнути. Душі не вихрянуть.
Гру́к меж. и пр. = Грюк и пр.
Допомина́ння, -ня ср. Домогательство.
Зати́кати, -ка́ю, -єш, сов. в. заткну́ти, -ну́, -не́ш, гл. 1) Затыкать, заткнуть (отверстіе). Я такими дурнями верхи затикаю. Проїв дірку у бичка, з середини все виїв, а туди горобців напустив і соломою заткнув. 2) Затыкать, заткнуть за что либо. Заток сопілку за пояс. 8) Втыкать, воткнуть, водружать, водрузить. Затикають з одного боку на човні бунчук, з другого прапор.
Захи́лий, -а, -е. Хилый, изнуренный.
Змилка, -ки, ж. Ошибка.
Поезія, -зії, ж. 1) Поэзія. (Квітка) постеріг і переняв поезію щоденної сільської мови, як Шевченко поезію народньої пісні. Народня поезія. 2) Стихотвореніе. Въ этомъ значеніи имѣетъ мн. ч.: Поезиї Ю. Г. Федьковича Въ этомъ значеніи Ум. поезійка. Иногда и въ ед. ч. въ знач. стихотворенія, поэтическія произведенія. Огненная поезія Шевченка. Упала мені в руки поезія якогось пана Щоголева. Зрадів я, її прочитавши... Не багато тих пісень, да чистий же мед, а не перга словесна.
Розчухувати, -хую, -єш, сов. в. розчухати, -хаю, -єш, гл.
1) Расчесывать, расчесать (тѣло). Турн собі розчухав литку.
2) Понимать, понять, сообразить. Спасибі! — сказав голосно Уласович, не розчухавши, що йому наговорив пан Пістряк.
Сукровище, -ща, с. Мѣсто, гдѣ кто-либо былъ убитъ.
Шальон, -на, м. Родъ одежды. Привіз мені золоті дари, дорогі дари: тонкий рубок, дорогий шальон по саму землю.
