Випалювати, -люю, -єш, сов. в. випалити, -лю, -лиш, гл. 1) Выжигать, выжечь. А винограду нащо стілько випалив? 2) Стрѣлять, выстрѣлить, выпалить, дать залпъ. Випалив, і лях схилився набік.
Дяконе́нків, -кова, -ве Принадлежащій сыну діакона.
Зли́гнути, -гну, -неш, гл. Спасть, смягчиться. Уже злиг мороз.
Люб'я́та, -ят, с. мн. Милые. Мої люб'ята! (обращеніе).
М'ятки́й, -а́, -е́ Мягкий.
Овчарик, -ка, м. = вівчарик.
Очепурити, -рю́, -ри́ш, гл. Очистить, привести въ порядокъ. Очепурити двір.
Переволікатися, -каюся, -єшся, сов. в. переволокти́ся, -чу́ся, -че́шся, гл. Перетаскиваться, перетащиться. Хоч ся переволоче, та не утече.
Побрати, -беру́, -ре́ш, гл. Взять (во множествѣ), забрать; разобрать. От поберуть коси да й пійдуть ніби то косить. Чи ти ж казав, щоб свої ложки побрали? Наварили, посідали кругом казана, побрали ложки.
2) Вырвать, выдергать (ленъ, коноплю). Я свої конопельки сама поберу.
Приведенничок, -чка, м. Ум. отъ приведенник.
