Бервено, -на, с. Бревно, колода. У людей бачиш запороху в оці, а в себе і бервена не бачиш.
Жаль I, -лю, м. 1) Скорбь, горе, горесть. Ой настала жаль туга да по всій Україні. Такий уже сум мене візьме, такий жаль обійме, що й світ мені не милий. Ой тепер наше Запорожжя у великому жалю. Піду до річеньки, з жалю утоплюся. жа́лю завдава́ти, завда́ти, нароби́ти, начини́ти, жаль чини́ти, роби́ти. Причинять, причинить скорбь, печаль, горе. Тепер мене покидаєш, серцю жалю завдаваєш. Як я тебе в військо дам, собі жалю я завдам. Ой Галю, Галю, не роби жалю! Молодії да козаченьки да жалю начинили. 2) Жалость, состраданіе, сожалѣніе. І до мого горя ти жалю не маєш. Ти не маєш жалю до рідної своєї дитини. Панська ляхівська сокира без жалю облупила, обголила милі гори нашої України. жаль бере, взяв, обня́в. Охватила скорбь, жалость, сожалѣніе. Бере живий жаль, як згадаєш старовину. Взяв її жаль, як почула вона, що Ганна плаче. Візьме матір жаль, вона й пошле останні гроші (синові). жалю́ по кісілю́! Пустяки! не стоитъ жалѣть. Ум. жальок. Ой ішов я лісом темненьким, надибав мене жальок тяженький.
Заяро́вувати, -вую, -єш, гл. Вкладывать, вдѣлывать (полки въ шкафъ).
Коршак, -ка, м. Коршунъ. Нехай коршак на ваші кури насядеться.
Ле́две, ле́дві, ле́дво, нар. 1) Едва, чуть, лишь только. Держались ледве на ногах. Ледве-ледве дише. Ледві додому прийшов. Та напила м ся, ледво стою. Ледві ми ввійшли, він почті сміятись. 137. 2) Едва-ли, врядъ-ли. У цій корчмі ледві є пиво? Сьогодня ледві прийде, бо свято. Ледво є він дома. Ледво тямите ви діда, бо були сте малі ще. ле́дві(о)-не-ле́дві(о). Едва, едва, съ трудомъ. Так упивсь на тій оказії, що ледво-не-ледво додому дійшов. Я ледві-не-ледві забрав, — такі великі.
Лема́к, -ка́, м. Названіе малоросса, живущаго въ Венгріи, въ долинахъ, за Бескидами.
Обдаряти, -ря́ю, -єш, сов. в. обдари́ти, -рю́, -риш, гл. = обдаровувати, обдарувати. Ой підіте, скриню одімкніте, подарочки та й заберіте, усіх бояр та й обдаріте.
Плетениця, -ці, ж.
1) Плетенка.
2) Особаго рода фигуры при игрѣ въ шума. Ой нумо, нумо у шума гуляти, шума заплітати! Заплетем плетеницю.
Познаменуватися, -нуюся, -єшся, гл. Приложиться (къ священному предмету). У Лаврі на мощі познаменувався.
Хлоста, -ти, ж. Порка, наказаніе розгами. Положивши, дайте добру хлосту, поки верне дощі та роси, що, знаю, в неї на мисниках та на полицях. хло́сти да́ти. Выпороть, а затѣмъ вообще отколотить. Гей дамо ляхам, а превражим синам превеликую хлосту.
