Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

повістяр

Повістяр, -ра, м. Писатель повѣстей, разсказчикъ. З того часу, як зроблено ч Галичині особне видання Квітчиної повісти «Маруся», жоден з українських повістярів не видавав у нас особною книжкою своєї праці. Левиц. І. Слівце од видавництва.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 222.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОВІСТЯР"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОВІСТЯР"
Вугілля, -ля, с. Уголье, уголь.
Дото́чуватися, -чуюся, -єшся, сов. в. доточи́тися, -чу́ся, -чишся, гл. 1) Дотачиваться, доточиться (о жидкости). 2) Прибавляться, прибавиться.
Дудко, -ка, м. = одуд. Вх. Лем. 412.
Кужівник, -ка, м. см. кужівка. Шух. І. 148.
Неробітник, -ка, м. Не работникъ. Сьогодня св. Івана неробітника.
Плосконоса, -си, ж. пт. Anas clypeata, широконосъ. Вх. Пч. II. 8.
Помордуватися, -ду́юся, -єшся, гл. Помучиться.
Попровадитися, -димося, -дитеся, гл. Потащиться, отправиться, пойти. І куди ото вони попровадилися прямо в грязюку, — наче обійти не можно. Харьк.
Провина, -ни, ж. Вина, проступокъ. АД. II. 62. За яку провину у холодну посадили його? Н. Вол. у. То се вони караються у його за провину, за гордощі без міри. К. Іов. 79. Ум. провинка, прови́нонька. А за тоту провиноньку Бог би тя скарав. Гол. І. 294.
Сподітися II, -дінуся, -нешся, гл. Дѣваться. Десь то я, мої милі браття, та й сподінуся. Сподінувся пан Свірговський у сирій могилі. АД. І. 160.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОВІСТЯР.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.